Добрий день.  Минулого уроку у нас  був урок узагальнення, а сьогодні ми розпочинаємо вивчення нового розділу: "Країни Центральної та Східної Європи в 10-15 ст."

Тема уроку: Чернечі та рицарські ордени.

У X-XV ст. стали виникати чернечі союзи — ордени — на противагу існуючим монастирям. Невдовзі вони були визнані папою.

• Ордени поділялися на такі категорії:

— чернечі (бернардинські, августинські, цистерціанські тощо);

— жебрущі (домініканські, францисканські, кармелітські, капуцинські тощо);

— духовно-рицарські (госпітальєри, тамплієри, тевтонці, меченосці).

• Орденом керував великий магістр або генерал, якого обирали посадовці ордену і затверджував папа.

• Відносини всередині ордену регламентувалися орденським статутом.

           Чернечі ордени:

Цистерціанський (бернардинський) орден заснував у 1098 р. абат Робер у м. Сіто (латиною — Цистерціум). Значну роль у піднесенні ордену відіграв Бернар Клервоський, середньовічний теолог (XII ст.).

• Цистерціанці заробляли на життя власного працею, харчувалися винятково рослинною їжею.

• Вимагали здешевлення релігійних обрядів.

• Мали монастирі в усій Європі, у тому числі на території України.

Жебрущі ордени

Францисканський орден заснував Франциск Ассизький (1182-1226 рр.).

• Вимоги статуту: апостольська бідність (не жебрацтво), безгріховність, послух.

• Ідеал францисканців — безвольна людина, «бездиханний труп».

• Проповідували любов до всього живого (навіть читали проповіді птахам і звірам).

• Вели мандрівне життя, боролися з єресями, викладали у середньовічних університетах.

• Жіноча частина ордену мала назву клариски — на ім’я послідовниці Франциска — Клари.

Домініканський орден у 1216 р. заснував іспанський монах Домінік де Гусман (1170-1221) для боротьби з альбігойцями. Назва ордену походить від латинського вислову «пси Господні» — «domini canes».

• Основне завдання — боротьба з єресями, утвердження католицизму, проповідницька діяльність, сповідальництво.

• Монастирі підлягали безпосередньо папській курії.

• У 1232 р. папа надав домініканцям інквізицію.

СЛОВНИК!

Інквізиція — особливий церковний суд для розгляду справ про єресі.

• Займалися викладацькою діяльністю в університетах.

• Із XIII ст. розпочали місіонерську діяльність на Сході — на Русі, в Китаї, Персії, Японії.

Духовно-рицарські ордени

Мета створення

• Підтримка руху хрестоносців.

• Збройний захист Святої Землі.

Орден госпітальєрів (іоаннітів) (1070 р.) заснований монахами єрусалимського госпіталю св. Іоанна — притулку для вбогих. Офіційна назва — «Орден вершників госпіталю Святого Іоанна Єрусалимського».

• Статутні вимоги — бідність, послух; в ордені могли бути й жінки.

• Головне завдання — піклування про хворих і поранених, безкоштовна допомога біднякам; з середини XII ст. — війна з невірними й охорона прочан.

• У XVI ст. з ініціативи німецького імператора Карла V заснували свою державу на о. Мальта, з цього часу орден зветься Мальтійським. Існує донині як духовно-благодійна корпорація.

Орден тамплієрів, або храмовників (1118—1119 рр.), заснований Гуго де Пайєном для захисту прочан і Гробу Господнього у відвойованому Єрусалимі. Офіційна назва — «Таємне рицарство Христове і Храму царя Соломона».

• Статутні вимоги — бідність, хоробрість; жінок в ордені не було.

• Штаб-квартирою став о. Кіпр, подарований Ричардом.

• Після розгрому держав хрестоносців повернулися до Франції; мали володіння в усій Європі.

• Утримували добре озброєне військо, низку фортець.

• Займалися лихварством (саме вони винайшли банківські чеки та бухгалтерські папери) і перетворили орден на фінансову державу; брали на збереження навіть королівські цінності.

• Орден припинив існування на початку XIV ст. Сила й багатство тамплієрів спонукали французького короля Філіпа IV Красивого заручитися підтримкою папи та заарештувати великого магістра ордену Жака де Моле, 15 тис. рядових членів і провести слідство. Тамплієрів звинуватили в усіх можливих і неможливих гріхах, керівництво ордену спалили живцем. В інших країнах обмежилися тільки розпуском ордену.

ЦЕ ЦІКАВО!

За легендою, Жак де Моле перед стратою напророчив королеві Філіпу IV Красивому і папі Клименту V близьку загибель. Протягом року вони й справді померли; припускають, що їх отруїли спільники тамплієрів.

Тевтонський орден, або Орден св. Діви Марії (1190 р.), заснували під час облоги хрестоносцями Аккри бременсько-любекські купці.

• Статутні вимоги — бідність, послух.

• Складався лише з німців, мав захищати німецьких прочан.

• У XIII ст. перебрався до Прибалтики, де загарбав землі прусів, литовців та лівів і створив свою державу. Згодом держава Тевтонського ордену перетворилася на герцогство, потім на королівство Пруссія. Формально орден існує донині.

Тевтонський орден возвеличився як провідна рицарська держава, але в Прибалтиці він виявився не єдиним. Ще до його появи прусси та балти переймали християнство від жителів міста Рига. Саме там у 1202 р. постав орден Мечоносців, який узявся охороняти купців і захоплювати терени язичників. Його рицарі, здебільшого німецького походження, носили білі плащі з гербами, що зображували червоні хрест і меч, від якого й усталилася назва. Однак зібрати чисельне військо великим магістрам Віну фон Рорбаху та Волквіну фон Вінтерштаттену не вдалося. До того ж, вони наштовхнулися на опір руських і литовських князів. Спочатку поразки їм завдали новгородці, а в 1236 р. — остаточно розгромили жемайти і земгали неподалік міста Шауляй, що на півночі теперішньої Литви.

У 1237 р., після низки програних воєн, мечоносці влилися в тевтонську державу і стали йменуватися Лівонським орденом, зберігаючи певну незалежність в управлінні. Депутати Генерального капітулу обирали великих магістрів, які призначали ландмейстерів Лівонського ордену, а ті — управителів менших провінцій та замків. Щоправда, зайшлі німецькі рицарі в Лівонії (сучасних Латвії та Естонії) поводилися вільно, тоді як місцевий люд залежав від феодалів та виконував зобов’язання на їх користь.

У частих війнах лівонці вдавалися до різноманітних хитрощів. Із-поміж них — бойові походи углиб територій супротивників. У такий спосіб на межі 1227-1228 рр. в польській Мазовії півтора десятка мечоносців відокремилися в Добжинський орден, що отримав назву від осідку в місті Добжин. У 1237 р., як стверджують деякі дослідники, вісім важкоозброєних рицарів та кільканадцять легкоозброєних кнехтів ордену захопили волинське місто Дорогичин і спробували контролювати його околиці. Край тій спробі поклав Данило Романович — князь-король Русі. У короткотривалій сутичці з його дружиною один «добжинець» загинув, решта з «командиром» потрапили в полон і згодом були передані тевтонцям, які покарали зрадників-свавільців.

Значення діяльності орденів

• Сприяли укріпленню католицької церкви, перетворивши її на справжню державу з власними землями, селянами, судовою системою, фінансами, дипломатією.

• Церква набула право накладати інтердикт на область або країну, проголошувати анафему або відлучати від церкви будь-яку особу.

СЛОВНИК!

Інтердикт — тимчасова заборона богослужіння та здійснення обрядів, що паралізувала релігійно-громадське життя.

Анафема — церковне прокляття.

Відлучення від церкви — недопущення людини до церковних таїнств і обрядів.

 !!! Домашнє завдання: прочитати інформацію подану в блозі; пар. 20 опрацюати; виписати нові визначення в зошит, або словник.